У цивілізованій спільноті кожен солдат буде вшанований. Навіть і через 100 років!

Подія, яка відбулася 15 липня 2023 року, стала яскравим проявом гуманізму і гідним для наслідування прикладом по вшануванню пам’яті полеглих у боях вояків та повернення з небуття їхніх незалежно від того, скільки літ минуло з часу їхнього ратного подвигу. А в життєписі громадської організації «Центр військово-історичних досліджень «Memento bellum (Пам’ятай війну)» з Ужгорода, очолюваної відомим лікарем-хірургом, доцентом УжНУ й краєзнавцем Юрієм Фатулою, - успішним завершенням ще одного етапу становлення організації. Цього дня у прикарпатському селі відбулося офіційне урочисте відкриття реконструйованого пам’ятника воїнам австро-угорської армії мобілізованих з чеських земель і полеглим під час Першої світової війни при звільненні Галичини від російських військ у червні 1915 року. На гранітних брилах вперше увічнено прізвища 707 загиблих воїнів 19-ї Плзенської піхотної дивізії. ГО «Memento bellum» мала честь бути одним з учасників та координаторів реалізації цього потужного проєкту, профінансованого Чеською державою і філігранно виконаного приватною ужгородською будівельною компанією, керівником якої є член правління ГО «Memento bellum» Василь Білич.

Заливання постамента для нового пам'ятника. Червень 2021 р.

З чого все починалося…

     До реалізації цього масштабного і вкрай важливого міжнародного гуманітарного проєкту, на різних етапах його проведення, долучилися десятки, якщо не сотні людей різних професій: дослідники військової історії, дипломати, журналісти, працівників органів місцевого самоврядування, архітектори, проєктанти, каменярі, поліграфісти, будівельники в Україні, Чехії та Німеччині. А ключову роль у його реалізації, як це часто трапляється у житті, спричинив … випадок.

     Житель села Старий Мартинів Івано-Франківської області Богдан Генсіровський у 2013 році поїхав на заробітки до Чехії. Через рік доля звела його  жителем міста  Їндржихув Градєц Владіславом Голіцкім. У процесі спілкування з’ясувалося, що прадід пана Владіслава –  воїн 75-го піхотного полку австро-угорської армії, який формувався з жителів  Їндржихув Градца та навколишніх сіл, Ян Голіцкі – загинув у часи Першої світової війни на території сучасної України і похований на військовому цвинтарі саме у с. Старий Мартинів. Серед родинних реліквій правнук зберіг й смертний лист, який засвідчив цю сумну подію. Даною інформацією пан Богдан Генсіровський поділився по приїзді додому зі своєю рідною сестрою – сільським головою Старого Мартинова пані Ольгою Харів.

Перший етап реконструкції завершено. Вересень 2021 р.

У селі знали, що поруч з сільським цвинтарем існують й військові поховання, за якими десятиліттями ніхто не доглядав. Пані О.Харів організувала розчистку цієї території від бур’янів і чагарників, в ході якої було виявлено й напівзруйнований часом та людською байдужістю пам’ятник, встановлений ще в 1915 році. Паралельно в Чехії пан Владіслав Голіцкі ініціював пошуково-дослідницькі роботи, за які взялися волонтери Чехословацької спілки легіонерів. Вони ретельно дослідили матеріали військового архіву у Празі в результаті чого отримали чітку картину подій, які відбувалося у Старому Мартинові та сусідніх селах на берегах Дністра сто років тому. У самому Їндржихув Градце є монумент на честь загиблих воїнів-земляків, на якому викарбувано бойовий шлях 75-го полку. Серед місць звитяги позначено й українські населені пункти – місто Долина та село Старий Мартинів.

    Результатом архівних досліджень чеських істориків стала інформація, що у бойових діях у червні 1915 року під час звільнення Галичини від російської армії брала участь 19-а Плзенська піхотна дивізія у складі 75-го піхотного полку, базуванням якого був Їндржихув Градєц, 29-ий Ландверний піхотний полк (м.Чеське Будейовіце), 35-ий піхотний полк (м.Плзень) та низка польових батальйонів. Того літа бійці 75-го полку форсували Дністер і захопили плацдарм на протилежному березі ріки неподалік Старого Мартинова й утримували його під нещадним артилерійським та кулеметним вогнем росіян з панівних висот, у результаті чого понесли великі втрати. Сотні вояків загинули від обстрілів та втопилися у водах Дністра під час переправи. Кількаденний бій у с. Старий Мартинів докорінно змінив й життя місцевих людей: село було спалене і вщент зруйноване, його довелося відбудовувати практично заново.

Монтаж гранітних плит на постамент. В.Пашинський і В.Білич. Жовтень 2022 р.

Коли вдалося відкинути росіян і фронт перемістився на схід, вояки 75-го полку поховали загиблих бойових побратимів на облаштованому ними військовому цвинтарі неподалік села, а через півроку – у листопаді 1915 р. – у пам'ять про полеглих впорядкували цвинтар та звели пам′ятник. До честі жителів Старого Мартинова, цей пам’ятник, як і військовий цвинтар, на якому поховано 267 вояків, вціліли та проіснували на території села упродовж більш ніж ста літ: у часи воєнного лихоліття 1915-18 рр., Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) – 1918-19 рр., Польської республіки (Rzeczpospolita Polska) – 1919-39 рр., «перших совітів» (СССР) – 1939-41 рр., німецької (Deutsches Reich) – 1941-44 рр. та радянської окупації (СССР) – 1944-91 рр., а також у часи Незалежної України.

Пам'ять без терміну давності

    У 2015 році до села над Дністром вперше прибула чеська делегація у складі якої були представник міністерства оборони Чехії підполковник у відставці Павел Філіпек, міської влади Їндржихув Градєца, Чехословацької спілки легіонерів, дипломати. Після поминальних ритуалів чеська делегація зустрілася з сільським головою Ольгою Харів і представниками місцевого самоврядування, під час якої було домовлено продовжувати співпрацю по увічненню пам’яті полеглих. Громада Їндржихув Градєца упродовж трьох років поспіль, на знак вдячності старомартинівцям за збереження військового поховання, переказувала кошти, за які були відремонтовані сільська амбулаторія сімейної медицини, приміщення клубу та церкви. У 2018 році стараннями чеських дослідників і краєзнавців Старого Мартинова у клубі відкрили кімнату-музей, приурочену воєнним подіям столітньої давнини з віднайденими на території громади артефактами.

Новий пам'ятник готовий до відкриття - О.Харів, Ю.Фатула. Жовтень 2022.

Щороку до прикарпатського села стали приїздити й родичі загиблих у тих кровопролитних боях і постало питання увічнення пам’яті не тільки 267 захоронених на цьому цвинтарі вояків, але й усім 707 чеським воїнам 19-ї дивізії, життя яких обірвалося у цих місцях. Реалізація даної ідеї вимагала не лише реставрації невеликого пам’ятника столітньої давнини, а й зведення нового монументу набагато більших масштабів: на гранітних брилах, встановлених півколом навколо старого пам′ятника, слід було викарбувати імена 707 загиблих вояків. Міністерство оборони Чеської республіки замовило фахівцям проєкт такого монумента, а по затвердженню звернулася з проханням до сільради Старого Мартинова з пропозицією організувати його спорудження. Але знайти будівельну організацію на Івано-Франківщині, яка б взялася за реалізацію цього складного проєкту, сільський голова Ольга Харів тривалий час не могла. І тоді підполковник Павел Філіпек, який був поінформований про практичний досвід облаштування меморіалів ужгородською ГО  «Memento bellum», звернувся по допомогу до її голови Юрія Фатули.

    Проєктний задум чехів пан Юрій показав своєму колезі – члену правління ГО і керівнику приватної будівельної компанії Василю Біличу. Після кількох днів професійних дискусій та виїзду фахівців до Старого Мартинова у травні 2020 року, дійшли згоди братися за роботу. Найперше слід було розробити детальний архітектурний проєкт та його технічну документацію, погодити їх з сільською радою, Інститутом національної пам’яті України, вирахувати кошторис спорудження та обумовити формулу фінансування, адже об’єкт зводився за кошти чеської сторони. Водночас треба було знайти підприємство, яке візьметься виготовити гранітні брили великих і нестандартних розмірів. Шукати його у лютому 2021 року Ю.Фатула та В.Білич поїхали в Житомирську область. Безрезультатно відвідавши низку кар’єрів – вони уже збиралися додому. І тут знову втрутився випадок! Зупинившись на нічліг в готелі перед поверненням до Ужгорода Ю.Фатула випадково віднайшов у соцмережах допис про те, що поруч, у м.Черняхів, роблять незвичні гранітні пам’ятники. Наступного ранку зателефонували на «номер останньої надії» і… домовилися про зустріч, яка принесла позитивний результат!

Урочисте відкриття відреставрованого пам'ятника. Липень 2023 р.

Після підписання у квітні 2021 року багатосторонньої угоди між замовником – Департаментом у справах ветеранів війни міністерства оборони Чеської республіки, бенефіціаром – Бурштинською ТГ, до якої ввійшло після децентралізації с. Старий Мартинів, виконавцем – будівельною фірмою, та чесько-українським фондом «Віза», розпочався перший етап робіт. Фахівці-будівельники влітку 2021 року виготовили на базі своєї фірми в Ужгороді масивну округлу опалубку для заливання основи, перевезли її на місце будівництва, скріпили воєдино чотири частини та залили бетоном двометровий фундамент монумента, на який встановили відреставрований старий пам′ятник. Тим часом каменярі гранітного заводу у м.Черняхів (директор Віктор Пашинський) порівняно швидко впоралися з обробкою чотирьох масивних (вагою до 5 тон!) гранітних брил. Але наступний етап – висікання на них 707 прізвищ – потребував специфічної технологічної операції – нанесення на спеціальну кальку усього напису, з якої потім текст наносився на граніт. З питанням виготовлення такої спеціальної кальки каменярі Житомирщини звернулися до фахівців у Німеччині.

Долаючи труднощі військового часу

     Вирішення організаційних та технологічних питань затягнулися до глибокої осені 2021 року – пори, за якої наносити напис з кальки на граніт під холодним і дощовим небом було справою ризикованою, тому ухвалили дочекатися тепла весною 2022 року. Однак війна в Україну прийшла швидше, ніж тепло… Більшість фахівців з гранітного підприємства пішли воювати в ЗСУ, почалися регулярні ракетні обстріли підприємств та інфраструктури Житомирщини, тому стало зрозуміло, що завершити роботи до 15 липня 2022 року – попередньо узгодженої дати відкриття пам’ятника – не вдасться. Так і сталося. Але, до честі житомирських каменярів, свою роботу у цих форс-мажорних умовах вони виконали на найвищому професійному рівні!

У день урочистого відкриття : Ю.Фатула, К.Врбова, В.Білич.

У жовтні 2022 року фахівці ужгородської будівельної компанії та гранітного підприємства м.Черняхів перевезли з Житомирщини у Старий Мартинів та встановили на постамент чотири багатотонні гранітні брили з викарбуваними іменами 707 воїнів. Першим у списку полеглих є уродженець сусіднього села Середнє Михайло Фариняк – студент Празького університету, мобілізований до 75-го піхотного полку і загиблий на берегах Дністра.  А поки йшли роботи на місці спорудження пам’ятника – біля Старого Мартинова, який знаходиться за 8 км від Бурштинської ТЕС – знову відбувалися російські обстріли. За словами міського голови Василя Андрієшина, упродовж року ворог 30 разів обстрілював ракетами Бурштинську ТГ.

   Зважаючи на ці обставини день офіційного відкриття оновленого масштабного монументу було перенесено на 15 липня 2023 року. Цього дня до Старого Мартинова приїхали почесні легіонери Чехії, радник міністра оборони Чеської Республіки Мартін Жур, керівник Департаменту у справах ветеранів війни міністерства оборони ЧР, підполковник у відставці Павел Філіпек, військовий аташе Посольства Чеської Республіки в Україні капітан Катерина Врбова, Генеральний консул Чехії у м. Львів Давид Нови, голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко, депутати Івано-Франківської обласної ради, члени ГО «Memento bellum», представники Івано-Франківського КП «Пам’ять», жителі села.

Поки живемо – пам’ятаємо!

     «Ми стоїмо на тому місці, де понад 100 років тому російська імперія вбивала чеських воїнів, ми стоїмо на тій землі, де російська армія сьогодні нищить нашу Україну. Історія нічому не вчить московитів. Битва у Старому Мартинові – це один із жахливих епізодів у Першій світовій війні. Російська армія розстріляла тут 707 молодих хлопців. На їхню честь було споруджено монумент, який стараннями сотень сучасників оновлено і ми його урочисто відкриваємо», – мовив міський голова Бурштина Василь Андрієшин.

     Ладіслав Голіцкі, правнук одного з полеглих воїнів, щиро подякував українцям і, зокрема, сказав: «поховані на цьому цвинтарі солдати назавжди залишилися далеко від своїх домівок, від своєї Батьківщини… Це неймовірно, що такий потужний проєкт вдалося реалізувати у такий складний для України час».

    Одна з головних організаторів та натхненників проєкту, очільниця старостату Старого Мартинова Ольга Харів, у своєму виступі підкреслила: «Для сотень молодих хлопців, які більше 100 років тому зустріли смерть на невідомій їм чужій землі, все життя втиснулося в ці мовчазні камені. Для нас є високою місією повернути їх із небуття і віддати їм шану».

    На завершення урочистостей радник міністра оборони Чехії Мартін Жур вручив старості Старомартинівського округу Ользі Харів відзнаку «За значні зусилля під час реконструкції могили чеських воїнів у Старому Мартинові». Вклад очільника ГО  «Memento bellum» Юрія Фатули у вшанування пам’яті загиблих у Старому Мартинові відзначено такою ж нагородою та «Медаллю за підтримку» Чехословацької спілки легіонерів. «Військові поховання і меморіали Першої світової війни – наша спільна Європейська історична спадщина. Ми раді, що незважаючи на всі труднощі військового часу, українській стороні вдалося виконати всі зобов′язання і в черговий раз засвідчити, що Україна – це частина цивілізованої Європейської спільноти, у якій кожний солдат буде вшанований. Навіть і через 100 років! Для нас таке ставлення до пам’яті воїна сьогодні, коли знову на війні з російськими окупантами гине цвіт української нації, має особливе значення», –  наголосив у своєму слові Юрій Фатула.

   Бо поки живемо – пам’ятаємо! А пам’ятаємо – перемагаємо!

Василь Ільницький, 

член правління ГО  «Центр військово-історичних досліджень «Memento bellum»