Про гуру і стажерів української дипломатичної кухні
На тлі інформаційного збурення, спричиненого призначенням повпредом України у Республіці Болгарія кар’єрної сексологині, задався питанням: які головні виклики постануть перед «висвяченою» у дипломати фахівчинею з питань проблем інтиму, щойно вона прибуде до Софії, і чи вистачить у неї професійної потенції успішно здолати їх.
Судячи з нинішніх суспільних настроїв болгар у ставленні до загарбницької війни росіян в Україні, роботи у неї – непочатий край. І тут доречно було б згадати «незлим тихим словом» її паперєдніка - Віталія Москаленка, який не зумів, чи не зміг хоча б частково вплинути на хід інформаційної війни проти України. Тож сьогодні Болгарія, за свідченнями політологів, є другою після Угорщини країною ЄС, де проросійські настрої майже безнадійно домінують. Закономірно, що й крайні президентські перегони у цій країні виграв кандидат з яскраво вираженою проросійською ментальністю - Румен Радев. Саме він наприкінці минулого року заявив, що «депутати болгарського парламенту, які затвердили постачання військової допомоги Україні, є «паліями війни».
Політичні вподобання Р. Радева збігаються з симпатіями впливових парламентських партій - «Відродження» та Болгарської соціалістична партії. Їхні лідери з парламентської трибуни вимагають припинити будь-яку допомогу Україні та категорично виступають проти надання Києву навіть застарілого озброєння, замовчують злочини російських військовиків проти людяності на тимчасово окупованій території України. Багато болгар досі переконано, що путін розпочав «операцію» через те, що збройні сили України «вісім років бомбили Донбас».
Щоб особисто пересвідчитися у нинішніх настроях пересічних болгар я переглянув десятки роликів у ю-тубі та в телеграмканалах. Розумію, що така «доказова база» є надто суб’єктивною і якщо хтось володіє професійною соціологією – нехай поправить мене. А з того, що побачив я, можна зробити невтішний висновок: 70% болгар вважають росіян «братушками» і «освободітелями», 20% вважають українців і росіян братами, яких «посварили між собою», і лише з 10% кажуть, що нинішні діяння росіян в Україні є неправильними, хоча й слів засудження цих дій я не почув.
Чесно кажучи такий стан справ мене не надто й здивував, адже пересічні болгари майже дослівно переказують наративи кремлівської пропаганди, активно поширювані москалями скрізь. Про «артобстріли» Донецька і Луганська українською армією, спалення «бойовиками-нацистами» «мирних людей» у 2014 році в Одесі, розправи за вживання російської мови мені доводилося чути у приватних розмовах з жителями Словаччини, Угорщини і навіть Хорватії. У який спосіб і за допомогою яких засобів новоспечений Посол у цій важливій для нас балканській країні має намір докорінно змінити ситуацію? Я цього не знаю, але, гадаю, не лише я…
А приклад того, як слід діяти керівнику закордонної дипломатичної місії показав свого часу Надзвичайний і Повноважний Посол України у Республіці Словенії, справжній майстер-шеф дипломатичної кухні Михайло Бродович. Коли він у 2015 році розпочав свою місію у Любляні настрої словенців проукраїнськими аж ніяк не були. Пан Михайло розповідав мені, що окрім суто дипломатичної роботи, як от організації візитів вищих керівників держав, парламентаріїв та урядовців, проведення бізнес-форумів, сприяння у налагодженні прямих стосунків між самоврядними громадами, виробничими, освітніми і культурними колективами двох країн, громадських організацій – досвідчений дипломат взявся активно комунікувати з впливовими місцевими ЗМІ. Він регулярно, по кілька разів на місяць, готував публікації про загарбницьку політику росії на східних теренах України та всебічну підтримку створених нею маріонеткових сепаратистських режимів ЛДНР, спільну європейську історію та європейське майбутнє України і Словенії, організовував відновлення і збереження спільних історичних пам’яток та місць поховань жертв Першої світової війни, вшанування пам’яті про них, дбав про розвиток культурного життя української громади Словенії та особисто брав участь у її акціях. І ситуація поступово змінювалася на користь України. У суспільній свідомості словенців стало вкорінювалося сприйняття нас як європейської нації, яка прагне свободи, мирного розвитку і докорінних світоглядних змін покінчивши з тоталітарним минулим і постімперською ідеологією сприйняття світу. Тому не дивно, що буквально у другий день широкомасштабного російського вторгнення в Україну, 26 лютого 2022 року, міністр оборони Словенії Матей Тонін засудив російську агресію та заявив про надання Україні військової допомоги: «Усі ці страждання — результат дій однієї людини, яка надумала собі відродити СРСР. Цієї імперії більш немає, і нинішні події — випробування для всього світу, тому що майбутня безпекова ситуація залежить від розв’язки для України. Якщо те, що відбувається в Україні, мине для Путіна безкарно і він з близьким оточенням зуміє підкорити Україну, логічно постане питання, хто наступний — я впевнений, що він не зупиниться».
…Вислів про спроможність кухарки навчитися керувати державою – нині відомий майже кожному, а наслідки такого керування чи не щодня відчуваємо сповна. У даній ситуації нам належить тільки сподіватися на диво і Божу ласку, які посприяють стажерові української дипломатичної кухні сповна осягнути свою роботу у розпеченій московською пропагандою країні, розпочати і виграти боротьбу за уми і серця болгар у новому сприйнятті ними України, яка щодня спливає кров’ю своїх доблесних синів у війні з окупантом і захищає рідну землю та європейську цивілізацію від непомірних апетитів рашистів.
Василь Ільницький, Ужгород
