Засадничі принципи Сирії

Президент Сирійської Арабської Республіки Башар Аль Асад народився в 1965 р. Здобував фах лікаря-офтальмолога в університеті Дамаска, а потім у Лондоні. Там познайомився із англійкою арабського походження Асмою Асад, нинішньою першою леді країни. У подружжя троє дітей. У 1994 р. доктор Башар повернувся в Сирію, щоб служити в армії. Після смерті батька — харизматичного багаторічного лідера країни — Хафеза Асада у 2000 р. був обраний головою правлячої Партії арабського соціалістичного відродження (БААС), а невдовзі отримав на президентських виборах 97,2% голосів підтримки. У 2007 р. на референдумі про схвалення для нього наступного семирічного президентського терміну Башар Аль Асад отримав 97,6% голосів. А 3 грудня цього року він здійснив свій перший офіційний візит до України. За півтори години до початку церемонії зустрічі президентів України і Сирії глава САР дав ексклюзивне інтерв’ю газеті «День».

— Пане президенте, дозвольте привітати вас на українській землі, яку ви відвідуєте вперше. Це, поза сумнівами, нова віха у двосторонніх відносинах. Ба більше, Сирія — найбільший торгівельно-економічний партнер України на Близькому Сході. Які ваші очікування щодо цього візиту, яких результатів прагнете досягти? Вже повідомляли про підготовку угоди про створення зони вільної торгівлі. Які вигоди від цього отримають наші країни?

— Мої очікування дійсно великі. Ви справедливо згадали угоду про зону вільної торгівлі, поштовх на створення якої ми хочемо зробити сьогодні. Вона відкриє двері розвиткові всіх напрямків співробітництва.

Сирія з її 22 мільйонами населення має угоди про вільну торгівлю з багатьма країнами регіону. Отож, наша угода відкриє Україні вихід на ринок із населенням у 200 мільйонів людей. (За підсумками переговорів сторони оголосили, що угода про створення зони вільної торгівлі буде повністю готова до кінця лютого наступного року. — І.С.)

— У липні під час візиту до Мінська ви сказали: «Відносини, що ми розбудовуємо — це не відносини між країнами, це відносини між регіонами — Близьким Сходом та Східною Європою». Тоді і білоруський президент говорив про залучення до сирійсько-білоруських проектів, передусім енергетичних, ще Катару і Венесуели. Яке місце може зайняти Україна у цьому міжрегіональному співробітництві?

— Якщо заглянути в історію, то протягом багатьох століть торгівельні шляхи прокладали п’ятьма морями: Середземноморським, Чорним, Каспійським, Червоним і морем Затоки. І ваша країна була в самому серці цього світу, і вся торгівля між Європою, Азією і Африкою здійснювалася саме через вас. Для Сирії («Південь») і України («Північ»), гадаю, зараз було б надзвичайно корисним пов’язати Балтійський регіон із нашим регіоном — Україна знову виступить як центр, а також отримає доступ до Червоного моря і країн Затоки. Можна сказати, що ми з вами дуже близькі територіально — нас розділяє лише Туреччина. Водночас, для Сирії близькими сусідами є Болгарія та Іран. А Україна є частиною Східної Європи і, як досить велика країна, може відіграти важливу роль для підтримки стабільності на всьому цьому величезному просторі.

— Пане президенте, українське керівництво традиційно висловлюється за мирне і справедливе розв’язання близькосхідної проблеми. Ба більше, Україна часто заявляє про готовність стати посередником в арабо-ізраїльському конфлікті. Напередодні вашого візиту Генасамблея ООН у черговий раз прийняла резолюцію, що вимагає від Ізраїлю повного і безумовного звільнення Ізраїлем окупованих сирійських Голанських територій — на виконання відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН. Україна, на моє особисте здивування, утрималася при голосуванні. Чи збентежив цей факт Сирію? Чи вплине це на політичні відносини наших країн?

— Це мій перший візит до України, яка після недавніх виборів отримала нове керівництво, що проголосило певні зміни у політиці щодо країн-сусідів та й решти світу. Я сподіваюся, що ми разом дамо поштовх і нашим політичним відносинам. Оскільки я розмовляю з вами до своєї зустрічі з Президентом України та іншими посадовцями, то я можу сказати: моїм завданням буде пояснити стан речей. Деякі країни можуть заявляти: ми стоїмо осторонь, не втручаємося, ми неупереджені... Але у цьому випадку йдеться про міжнародне право, обстоювати яке мають усі. Сирія відстоює свої законні права, свої території. Це якби хтось у вас щось украв, відмовлявся повернути, а всі навкруги говорили: це не моя справа. Ні, це справа кожного, якщо порушені чиїсь законні права. Так і в міжнародному праві. Тим паче, що йдеться про обов’язкове для всіх виконання резолюцій Ради Безпеки ООН. (За кілька годин на спільній прес-конференції Президент В.Янукович заявить: «Мир і стабільність на Близькому Сході мають бути відновлені на основі неухильного виконання відповідних резолюцій Організації Об’єднаних Націй. Ми переконані, що криза в регіоні може бути врегульована тільки шляхом переговорів із залученням ключових політичних гравців, включно із Сирією». — І.С.)

— Протягом кількох останніх років тривала агресивна пропагандистська кампанія проти вашої країни. Спершу у 2002 р. американський уряд оголосив Сирію частиною сумнозвісної «вісі зла». Були звинувачення у буцімто підтримці міжнародного тероризму, потім — в організації убивства ліванського екс-прем’єра Харірі, у підтримці екстремістів в Іраку й т.інш. Те, що ці звинувачення надумані, було очевидним від початку — і вони зникали одне за одним, тихо і без вибачень. У серпні держсекретарка Гілларі Клінтон заявила, що США прагнуть установити із Сирією дружні відносини. Але вже за місяць президент Обама поновлює американські санкції проти вашої країни, стверджуючи, що Сирія — цитую — «становить загрозу США»...

— Все почалося після відомих подій 11 вересня 2001 р. Від самого початку ми підтримали США у проголошеній ними боротьбі із тероризмом. І зробили це свідомо, оскільки до того Сирія сама зазнавала терористичних нападів, мабуть, як ніхто інший у світі. Але ми не погодилися зі справжньою метою дій під цим гаслом — вторгнення в інші країни. Все почалося через нашу тверду позицію проти війни в Іраку. Політика завжди повинна ѓрунтуватися на реальності, на дійсних фактах. Але попередня американська адміністрація Буша взяла на озброєння політику наклепів, намагаючись цими наклепами змінювати реальність. Американські посадовці тоді часто погрожували: «Ми ізолюємо Сирію». Натомість, я ще у 2007 році сказав у інтерв’ю американському телебаченню: «Хто пробуватиме ізолювати Сирію, той ізолює себе від усього регіону». Так і сталося. Пропагандистська кампанія проти Сирії провалилася. Нова адміністрація президента Обами вирішила змінити підхід, зробити щось для поліпшення наших відносин. Але не все, як бачимо, залежить від Обами та його адміністрації. Є ще конгрес, який не змінив свій підхід.

— Пане президенте, багато діячів і оглядачів називають Сирію «ключем до миру на Близькому Сході», або так: «ключ до миру лежить у Дамаску». Чи погоджуєтеся ви з цим визначенням? Якщо так, коли в регіоні запанує тривалий і справедливий мир?

— Це правильне визначення. І не тому, що палестинський напрямок менш важливий, ніж сирійський. Ні, вони рівно важливі. Але Сирія має державу, і в цьому її сила, а палестинці своєї держави не мають, і в цьому їхнє слабке місце, мабуть. Ми маємо цілковиту народну підтримку у досягненні миру. Але ми ніколи не погодимося на мир без повернення наших земель, без відновлення нашого цілковитого суверенітету над усіма нашими землями. Ви спитали, коли буде досягнуто мир? Я вам скажу від імені Сирії: якщо ми почнемо сьогодні ввечері, то вже за шість місяців виконаємо всі процедури. Але для цього потрібен партнер, якого, на жаль, немає. Нинішній уряд Ізраїлю не має політичної волі рухатися в напрямку досягнення миру. Всі європейці і багато американців визнають: Ізраїль не бажає миру. Тому ми говоримо під час усіх візитів до інших держав, ось і в Україну, як підштовхнути ізраїльський уряд до миру. Якщо в тебе є партнер — всі перешкоди можна легко подолати.

— На відміну від англійської мови, в якій ваш регіон називається Середнім Сходом, українською — Близький Схід. Що слід зробити для посилення людських контактів, для культурного, освітнього співробітництва, розвитку туризму? Я особисто бажав би, щоб якомога більше українців побували в Сирії, аби закохалися в цю прекрасну країну і пізнали надзвичайну сирійську гостинність...

— Це абсолютно правильно — і географічно, і історично — називати наш регіон Близьким Сходом. Між нами існує живий міст: в Україні живуть 4 тис. сирійців. І я вже зустрівся тут у Києві з представниками сирійської діаспори для обговорення їхнього внеску у співробітництво наших країн. А в Сирії проживають 2,5 тис. змішаних сімей. Вже виросло друге покоління молодих людей, для яких сирійська і українська культури однаково рідні. Ми обов’язково будемо працювати над зближенням наших народів. Знаєте, навіть у сім’ї, коли довго не бачиш брата, не спілкуєшся з ним, то втрачаєш його, таку рідну людину. Нам конче потрібно розвивати транспортне сполучення. На разі ми маємо лише один чартерний авіарейс на тиждень: треба зробити спершу три рейси, а потім і п’ять рейсів на тиждень. Треба налагодити морське сполучення між нашими країнами. Треба активізувати туризм. Сирія, можливо, не зможе конкурувати в чомусь із іншими країнами, але ніхто не може скласти конкуренцію Сирії в культурному туризмі: на нашій території численні унікальні історичні пам’ятки. Звичайно, нам потрібно, щоб молоде покоління наших країн дізналося про тісну дружбу, яка між нами існувала в часи існування СРСР, щоб молоді люди відкрили для себе Україну і Сирію. Я особисто шкодую, що напружений графік візиту не дозволяє мені навіть оглянути Київ. Але я дуже хочу приїхати знову, щоб подивитися і Київ, і інші українські міста, відомі в усьому світі, щоб побачити життя ваших людей.

— Докторе Башар, попри молодий як для керівника будь-якої країни вік, ви вже визнаний, далекоглядний і вмілий лідер, популярний далеко за межами своєї країни. Зізнаюся, під час подорожі Сирією я розпитував про вас там, де традиційно формується громадська думка — у кав’ярнях, на базарах, у людей різних верств. Я був дійсно вражений тим, як вас шанують. Який ваш рецепт доброго урядування?

— Є кілька порад стороннього (сміється)... Не можна бути маріонеткою, підкорятися диктату ззовні — ані під жодним приводом, ані за жодних обставин. Навіть, якщо ви щось втрачаєте, сказавши «ні», будьте певні, ви втратите більше, якщо підкоритеся. Це засадничий принцип для Сирії. По-друге, це відкритість і прозорість діяльності, особисте лідерство, готовність узяти відповідальність на себе і мати мужність визнавати свою помилку, а не перекладати провину на когось. Завдяки WikiLeaks виявилося, що я єдиний лідер у світі, хто говорить те ж саме і публічно, і таємно (сміється). На всі публікації там я можу сказати одне: «Так, я це говорив — щодо Ірану, і так далі» (в оприлюднених сайтом документах наводиться розмова президента Сирії із американськими конгресменами, в якій він стверджує, що немає доказів намірів Ірану створити ядерну зброю і що Іран ніколи не завдасть удару по Ізраїлю, оскільки це спричинило б великі жертви серед палестинців. — І.С.). Я часто раджу, передусім, американцям: якщо не довіряєте моєму цитуванню — ідіть спитайте будь-кого, що я говорив, і якщо знайдете відмінну версію — візьміть її, я не заперечую. Я завжди свідомий того, що виступаю від імені народу, що це не моя особиста політика, а політика на запити народу. По-третє, ефективність державних інститутів. Сирія пройшла непрості випробування: були спроби дестабілізувати ситуацію в країні, на нас накладали ембарго. Але ми вистояли, тому що мали політичну волю, чітке бачення і підтримку народу. Це зовсім не означає, що всі в Сирії одностайні в підтримці влади. Ні, люди висловлюють незгоду у різних питаннях. Але в цілому сирійський народ підтримує нас, тому що бачить, що влада працює в національних інтересах, а не за вказівками ззовні.

— І наостанок, пане президенте, ваші побажання читачам газети «День»...

— Я бажаю всім читачам шанованої газети «День» і всьому українському народові відігравати значно більшу і вагомішу роль, аніж досі, на що цілком заслуговує Україна, особливо зараз — після виборів, із новим керівництвом. Зичу вам добрих відносин із вашими сусідами. Неможливо розвиватися, почуватися в безпеці, стабільно, якщо існують проблеми із сусідами. По-друге, прошу пам’ятати про регіон, який ви справедливо називаєте Близьким Сходом, де є ваші друзі, де є ваші інтереси — і політичні, й економічні. Ми вітаємо українську присутність у нашому регіоні. Я бажаю всіляких гараздів українському народові, про чесноти якого я багато чув від усіх членів моєї делегації, але ще не мав можливості самому пізнати їх поза офіційним спілкуванням (сміється). Не втрачайте цих чеснот!