«Тим, хто пропонував гроші, ми казали: не псуйте нам карму»

«Рятуй Київ без Попова!» — так називається група у соціальних мережах, де об’єднуються люди, які хочуть допомогти тим, хто застряг у заторах. Георгій, який просив не вказувати свого прізвища, розповідає, як він із чотирма друзями допоміг жінці дістатися до пологового будинку.

«Адміністратор групи пише, що на 26-му кілометрі народжує жінка. Я зразу нічого не зрозумів, питаю: «Як народжує?!». Написали, що треба їхати. А ми уже роздяглися і лягали спати... Довелося одягнутися і вирушити. Найсмішніше було, як я шукав цю жінку, адже я нічого не знав, лише що вона на 26-му кілометрі», — розповідає Георгій.

Він просто бігав між автобусами і машинами і кричав: «Хто народжує?». «Вибіг чоловік, ми винесли жінку, посадили в квадроцикл баггі і поїхали на Київ. Їхали не дорогою, а в кюветі. Уже в Києві пересіли на приватну «швидку» і в машині жінка народила хлопчика», — розповідає чоловік.

Георгій з друзями чергували на Житомирській трасі і допомагали іншим машинам. Самі вони ночували в рейсовому автобусі: «Поїхали і закупили продукти, поділилися з людьми і потім ночували у них». Волонтер говорить, що їм допомагають абсолютно всі автомобілісти: «Є люди, які, коли ми витягуємо їхні машини, припарковуються далі біля ресторану і повертаються, щоб просто допомагати».

Сергій Величанський про те, що збирається «сніжний патруль», дізнався з Інтернету. Потім з іншим Сергієм, у якого була машина, вийшли на чергування.

«Найскладнішою була ніч із суботи на неділю. Тоді ми з Сергієм на його Фольксвагені взяли під контроль вулицю Дегтярівську і Лукьянівську», — говорить Величанський і додає: «По Дегтярівській часто їздять «швидкі» і ДАІ, а її замело повністю, ще й трамвай став».

За час свого чергування два Сергії витягнули з кучугур пару «швидких» і пару машин ДАІ. «Цікаво, що машини ДАІ з’являлися тільки тоді, коли застрягав хтось зі своїх», — розповідає Величанський.

Він говорить, що паралельно з ними в інших кутках Києва працювало ще машин 10: волонтери один одного не знали, а перемовлялися по рації. Вони розповідали, що навіть в ДАІ дивувалися, що волонтери так добре підготовлені.

На тій же Дегтярівській вулиці двом Сергіям довелося витягувати машину з сім’єю, яка другий день їхала з Дніпропетровська в Житомир з двома дітьми. Чоловіки витягнули автівку на проспект Перемоги, де вже було більш-менш розчищено.

«Чому ми вирішили зайнятися цим? Ми з Сергієм, як виявилося, дуже легкі на підйом, коли йдеться про пригоди та екстрім. Ми хотіли зробити щось добре і безкорисливе, тому коли нам пропонували гроші, ми казали: «Не псуйте нам карму», — зізнається Сергій Величанський. Після нічних чергувань у волонтерів пошкодилася машина: відлетів крюк, за який чіпляти буксир. Якщо поремонтують, обіцяють продовжувати свою справу.

Волонтер Юрій Ліфансе зі Спільноти святого Егідія у ці холодні дні ініціював збір одягу та їжі для тих, хто його потребує зараз найбільше — для бездомних. «У п’ятницю багато киян дізналися, як це — бути бездомним: не могти потрапити додому, не могти купити їжу, бо її немає на полицях. Бездомні, як і всі ми, не були готові до такого снігопаду. Юрій запрошує приносити теплий одяг на Хрещатик, 15, квартира 51. «До нас вже приносять речі десятки людей, ми їм дуже вдячні», — говорить Юрій.

Аномальний снігопад нагадав киянам про 2004-й і Помаранчеву революцію, коли вони впускали у свої квартири незнайомих людей погрітися і переночувати, допомагали одне одному всім, чим могли. «...завдяки всьому цьому я побачив десятки людей, які приходили на допомогу одне одному, — цей запис Сергія Чумаченка, директора тренінгової компанії, зібрав на Фейсбуку тисячі лайків і поширень, — Місто переповнене ВЗАЄМНОЮ ДОПОМОГОЮ. І це не випадковість — це закономірність! (...) Терплячі до пори до часу індивідуалісти, готові об’єднатися у складні часи, які поважають себе і одне одного.

У коментарях до цього допису — багато різних реплік: хтось ділиться своїми історіями допомоги, а хтось, навпаки, розповідає про захмарні суми, які в нього вимагали за послугу. Втім, у одному дописувачі таки погоджуються: що головне — аби і після снігопаду люди так само поважали одне одного.

Ольга МАКАР, Євген САВВАТЄЄВ