На славу чесним

Але диявол, як завжди, в деталях.

Виявляється, не всі. Хоча кількість брехунів і брехух на одиницю екранного часу дійсно максимальна.

Знаменитого автора кримінальних романів, мільйонера Гарлана Тромбі знаходять мертвим наступного ранку після святкування його 85 дня народження. Підозрювані, звичайно — всі його рідні. Ще є медсестра Марта з Латинської Америки, що доглядала за Гарланом — єдина з присутніх нездатна брехати, бо в неї на це фізіологічна реакція: щойно вона каже неправду, її одразу нудить. І, звісно, ще один гравець — допитливий приватний сищик Бенуа Блан, якого хтось анонімно найняв розслідувати справу.

Нагадує типовий британський детектив. Але це таки Америка. Жодної аристократії, лінії класового поділу проходять трохи інакше. Тромбі, за винятком спочилого старого — зверхні сноби: не можуть запам’ятати країну походження Марти, хоча й запевняють, що дівчина давно стала членом родини. Дехто з них палко підтримує Трампа й верзе расистські нісенітниці про мігрантів, дехто взагалі відвертий нацист. Усі вони ненавидять одне одного і сидять на шиї в Гарлана, якого теж не люблять. У діалогах і побудові ситуацій відчутні елементи комедії і навіть сатири — не надто поширені в герметичному «крістіанському» детективі; мало того, дія регулярно виривається за межі маєтку, а ще нам у серії флешбеків доволі детально показують обставини смерті Гарлана, остаточно збиваючи з пантелику.

У акторському складі не бракує відомих імен: Кріс ЕВАНС, Джеймі Лі КЕРТІС, Тоні КОЛЛЕТТ, Дон ДЖОНСОН, Майкл ШЕННОН, Крістофер ПЛАММЕР. Та все ж глядачів найбільше приваблює одна постать: Бенуа Бланк, адже грає його Джеймс Бонд останнього десятиліття, перший світловолосий агент 007, один з головних світових кіномачо — Деніел КРЕЙГ. Маска Бонда майже повністю приховала той факт, що Деніел — чудовий актор. У «Ножах...» він іронічний, саркастичний, часом кумедний, коли треба — і безжальний, і чарівний; його виконавська палітра — це просто насолода.

І саме таке розмаїття реакцій допомагає тримати сюжет, у якому більш ніж досить непередбачуваних поворотів і продуманого обману глядачів. Режисер проєкту, Раян ДЖОНСОН, раніше не виділявся нічим особливим:  за дебют «Цегла» (2005) отримав приз на фестивалі незалежного кіна в Санденсі, а ось «Петля часу» (2012) і «Зоряні війни: Останні джедаї» (2017) хоча й мали успіх у прокаті, великими фільмами не назвеш. Джонсон — професіонал сюжетної розваги, і тут він зробив усе що міг. Видовище достатньо захопливе, місцями смішне, місцями навіть політично актуальне. І з воскреслим зі шпигунського потойбіччя Крейгом. Хороший фільм на один вечір.

Ще й з мораллю: лише правдиві й щиросердні будуть винагороджені.